Іларіонівська філія І-ІІ ступенів КОНЗ "Іларіонівська ЗОШ І-ІІІ ступенів" Іларіонівської селищної ради

 

Практичний психолог

 

 

Пам’ятка для батьків на час зимових канікул



Під час зимових канікул батькам треба бути особливо уважними, аби новорічна казка не стала трагедією.

Довгоочікувані канікули для дітей - це казковий відпочинок, а ще - всілякі новорічні розваги. Проте, якщо діти можуть повністю розслабитися, то батькам під час "дорослих святкувань" слід не втрачати контроль над своїми чадами. Інакше, не уникнути прикростей, а то і біди.

Саме тому необхідно пам’ятати про необхідність дотримання елементарних правил поводження в побуті, у громадських місцях, на вулицях тощо. З метою попередження нещасних випадків, травматизму просимо вас дотримуватися таких правил безпеки:

 

- не залишайте дітей без нагляду, ви повинні знати, де і з ким знаходиться ваша дитина;

-слідкуйте, щоб діти обережно поводилися з вогнем;

-пам’ятайте: використання піротехнічних засобів (петард, бенгальських вогнів, хлопавок) небезпечне для життя і здоров’я;

-нагадуйте дітям, що необхідно дотримуватися правил дорожнього руху;

-не дозволяйте, щоб діти ходили на водоймища, які ще не вкриті кригою або вкриті тонкою кригою;

-нагадуйте дітям правила поводження з побутовим газом під час користування газовими плитами;

-пам’ятайте про правила поводження з дикими та бездоглядними свійськими тваринами.

 

Будьте вкрай обережні, бережіть своє життя та життя своїх близьких! Дотримуйтеся правил безпеки життєдіяльності, привчайте до цього дітей! Пам’ятайте: ваше життя – у ваших руках, намагайтеся зробити все, щоб зберегти його.

 

Свято запам’ятається надовго, якщо воно пройде без проблем. А подбати про це повинні Ви самі. 

 

 

 

 

У разі необхідності телефонуйте: 

При пожежі – «101»
До поліції – «102»
Швидка допомога – «103»
Служба газу – «104» 


Зробимо життя безпечним!

 

23.12.2016 р.

 

 

 

Тревожные дети 

 

Тревожность как качество личности. Присуща ребенку-астенику, который склонен к пессимизму. Чаще всего такой подход к жизни перенимается от близких. Такой ребенок очень похож на своих родителей. 

Пример. Мама 7-летней девочки жаловалась, что дочь не может подойти к учительнице что-то спросить, плачет при расставании. Во время разговора речь женщины была тихой и прерывистой, на глазах - слезы.

В подобных случаях трудно понять до конца, что в поведении ребенка является результатом воспитания, а что передалось по наследству. Многое зависит от врожденных особенностей характера, например, такая тревожность свойственна детям с темпераментом меланхолика. Такой ребенок всегда будет испытывать некий эмоциональный дискомфорт, он медленно адаптируется к тем или иным ситуациям, а любое изменение в привычной жизни надолго лишает его душевного равновесия. 

Тревожность ситуативная связана с конкретной ситуацией, является результатом каких-то событий. Например, после болезненной процедуры у врача ребенок начинает бояться всех врачей. Часто дети, независимо от возраста, боятся самостоятельно делать покупки в магазине. Зная о предстоящем походе в магазин, ребенок заранее расстраивается, у него портится настроение, он предпочитает остаться без конфеты, чем покупать ее самостоятельно.

Ситуативную тревожность можно свести к минимуму, но совсем избавиться от нее получается не у всех - у многих взрослых осталась тревога перед посещением врача, авиаперелетом или экзаменом. 

Школьная тревожность - разновидность ситуативной тревожности. Ребенка волнует и беспокоит все, что связано со школой. Он боится контрольных работ, отвечать у доски, получить двойку, ошибиться. Такая тревожность часто проявляется у детей, родители которых предъявляют завышенные требования и ожидания, у детей, которых сравнивают с более успешными сверстниками. Такая тревожность часто встречается в классах шестилеток - такие маленькие дети могут плакать из-за незначительных затруднений (забыл линейку, не понял, что делать, родители пришли на пять минут позже и т.д.). Становясь старше, ребенок менее эмоционально реагирует на трудности, чувствуя себя более компетентным, он меньше боится перемен и быстрее адаптируется к изменениям. 

 

 

Характерные черты тревожных детей:

 

·         После нескольких недель болезни ребенок не хочет идти в школу.

 

·         Ребенок по несколько раз перечитывает одни и те же книги, смотрит одни и те же фильмы, мультфильмы, отказываясь от всего нового.

 

·         Ребенок стремится поддерживать идеальный порядок, например, с маниакальным упорством раскладывает ручки в пенале в определенной последовательности.

 

·         Если ребенок легко возбудимый и эмоциональный, он может «заразиться» тревожностью от близких.

 

·         Ребенок сильно нервничает во время контрольных, на уроках постоянно переспрашивает, требует подробного объяснения.

 

·         Быстро устает, утомляется, тяжело переключается на другую деятельность.

 

·         Если не удается сразу выполнить задание, отказывается от его дальнейшего выполнения.

 

·         Склонен винить себя во всех неприятностях, случающихся с близкими

 

 

 

 

Рекомендации для родителей

 

- Необходимо понять и принять тревогу ребенка - он имеет на нее полное право. Интересуйтесь его жизнью, мыслями, чувствами, страхами. Научите его говорить об этом, вместе обсуждайте ситуации из школьной жизни, вместе ищите выход. Учите делать полезный вывод из пережитых неприятных ситуаций - приобретается опыт, есть возможность избежать еще больших неприятностей и т.д. Ребенок должен быть уверен, что всегда может обратиться к Вам за помощью и советом. Даже если детские проблемы не кажутся Вам серьезными, признавайте его право на переживания, обязательно посочувствуйте («Да, это неприятно, обидно…»). И только после выражения понимания и сочувствия помогите найти решение выход, увидеть положительные стороны.

- Помогайте ребенку преодолеть тревогу - создавайте условия, в которых ему будет менее страшно. Если ребенок боится спросить дорогу у прохожих, купить что-то в магазине, то сделайте это вместе с ним, вы покажете, как можно решить тревожащую ситуацию. 

- Если в школе ребенок пропустил из-за болезни много дней, попробуйте сделать его возвращение постепенным - например, придите вместе после уроков, узнайте домашнее задание, пусть разговаривает с одноклассниками по телефону; ограничьте время пребывания в школе - не оставляйте первое время на продленку, избегайте перегрузок.

- В сложных ситуациях не стремитесь все сделать за ребенка - предложите подумать и справиться с проблемой вместе, иногда достаточно просто Вашего присутствия.

- Если ребенок не говорит открыто о трудностях, но у него наблюдаются симптомы тревожности, поиграйте вместе, обыгрывая через игру с солдатиками, куклами возможные трудные ситуации, может быть ребенок сам предложит сюжет, развитие событий. Через игру можно показать возможные решения той или иной проблемы. 

- Заранее готовьте тревожного ребенка к жизненным переменам и важным событиям - оговаривайте то, что будет происходить. 

- Не пытайтесь повысить работоспособность такого ребенка, описывая предстоящие трудности в черных красках. Например, подчеркивая, какая серьезная контрольная его ждет. 

- Делиться своей тревогой с ребенком лучше в прошедшем времени: «Сначала я боялась того-то ..., но потом произошло то-то и мне удалось ...» 

- Старайтесь в любой ситуации искать плюсы («нет худа без добра»): ошибки в контрольной - это важный опыт, ты понял, что нужно повторить, на что обратить внимание... 

- Важно научить ребенка ставить перед собой небольшие конкретные цели и достигать их. 

- Сравнивайте результаты ребенка только с его же предыдущими достижениями/неудачами. 

- Учите ребенка (и учитесь сами) расслабляться (дыхательные упражнения, мысли о хорошем, счет и т.д.) и адекватно выражать негативные эмоции. 

- Помочь ребенку преодолеть чувство тревоги можно с помощью объятий, поцелуев, поглаживания по голове, т.е. телесного контакта. Это важно не только для малыша, но и для школьника. 

- У оптимистичных родителей - оптимистичные дети, а оптимизм - защита от тревожности.

 

16.12.2016 р.

 

 

 

Як допомогти тривожній дитині?

 

     Шкільна практика підтверджує, що на сьогодні  збільшилося число тривожних дітей,  які відрізняються підвищеним занепокоєнням, непевністю, емоційною нестійкістю. Все це негативно впливає  на здоров’я дитини, рівень її активності, можливості самореалізації.  

 

Батьки та вчителі мають пам’ятати:

1. Тривога часто є результатом суперечливих вимог до дитини з боку однаково близьких їй людей. Тому ні в якому разі не можна маніпулювати дітьми, перетягаючи їх, як канат, то в одну, то в іншу сторону. Дорослий, котрий по-справжньому уболіває за дитину, не стане  агресивно відкидати думку іншого значимого дорослого, до якого дитина також прислухається. Ні в якому разі не можна ставити маленьку людину перед необхідністю вибору: "Кого більше любиш - папу чи маму?".

Коли дитина приходить до школи, з'являється, крім батьків, учитель, авторитет якого, зазвичай, дуже високий. Ні батьки, ні вчителі не повинні підривати авторитет один одного. Чим вищим є  авторитет дорослих в очах дитини, тим більша відповідальність за її емоційне благополуччя лежить на них.

 

2. Дорослий повинен і сам бути несуперечливим у своїх вчинках і діях. Якщо сьогоднішніми рішеннями ми закреслюємо те, що проголосили вчора, це потрібно чесно пояснити дитині. Чесність і щирість дорослих - одна з найважливіших основ емоційного благополуччя дитини.

3. Часом уявлення про бажані якості дитини виявляються настільки привабливими, що затьмарюють очі дорослих і ніяк не співвідносяться з реальними можливостями. Перш ніж наполягати на чому-небудь, уважно придивіться до дитини: ви напевно побачите те, що для неї по-справжньому цікаво, відгукніться на її перші спроби знайти щось для душі. Ви позбавите її від тривожної необхідності поєднати те, що подобається вам, з тим, що подобається  їй самій.

4. Для цього необхідно дитині довіряти. Людина, що живе серед тих, хто їй довіряє,  спокійна, впевнена, вміє правильно оцінити себе. Недовіра часто  породжує непевність, внутрішню боротьбу, тривогу. Щоб дитина була впевнена у собі, щоб через будь-яку дрібницю не впадала у паніку, батьки і вчителі завжди повинні залишати за нею право на власний вчинок, на нагороду чи розплату за нього.

5. Чесність і довіра до дитини — от два кити, на яких тримається емоційне благополуччя дітей. Третій кит - безумовне прийняття дитини. Безумовне - значить без всяких умов.  Ні оцінки, ні досягнення дітей не повинні розглядатися як основна цінність. Докоряючи дитині за лінь і неуспішність, не забудьте сказати, що впевнені в її можливостях, що цінуєте її як людину і тим більше засмучені ситуацією, що виникла. Дитина повинна знати: вона гарна, улюблена і буде такою завжди.

Уміння приймати дитину такою, якою вона є, звільняє батьків і дітей від необхідності орієнтуватися на результати. Діти дуже багато чого роблять не для результату. Вони вчаться в школі не для оцінок і навіть не для конкретних знань. Навчання - це засіб розвитку дитини, шлях оволодіння навичками розумової діяльності,  спосіб самовиховання.

6. Довіряючи дітям, ми повинні довіряти і їхньому вибору. Дуже важливо, щоб дитина зберегла щирі і глибокі контакти з кимсь з дорослих, але цей контакт не для контролю, а для своєчасної допомоги, не для втручання в справи дитини, а для емоційної підтримки.

 

Важливо пам’ятати: чим більше сфер спілкування у дитини, тим більше шансів, що хоча б в одній з них вона знайде підтримку. Без особливої потреби не обмежуйте коло спілкування ваших дітей.

7.  Потрібно вміти розрізняти прояви тривоги дитини, щоб не сварити її за те, за що потрібно пожаліти, не вимагати того, чого дитина не в змозі виконати. Це дуже важко, тому що у тривоги великий набір масок та спектрів  прояву.

8. Слабким місцем тривожних дітей часто є підвищена стомлюваність і утруднення при входженні у контакт. Знаючи це, доброзичливий учитель запитає такого учня не на початку і не наприкінці уроку, а в середині, зайвий раз  раніше відпустить наприкінці дня додому, не буде підганяти на контрольній роботі.

9. У яких би формах не виявлялася тривожність дитини, загальна порада - підвищувати її самооцінку. Важливо, допомагати дитині знаходити ситуації, в яких вона одна з кращих, хвалити якнайчастіше, не скупитися на прояв любові і ніжності. При цьому слід пам'ятати: тривожну дитину дуже непросто переконати у тому, що вона дійсно гарна. Таку дитину не страшно перехвалити - вона усе рівно ставиться до похвал з деякою недовірою.

10. Необхідно враховувати, що тривожна дитина вже сама знайшла певний спосіб боротьби з тривогою. При всій неадекватності, а часом безглуздості подібних способів їх потрібно поважати, не висміювати, а використовувати для того, щоб дати змогу  дитині "відреагувати" свої проблеми. Не можна руйнувати "острівець безпеки", нічого не даючи взамін.

11.  Розуміння емоційного стану дитини, її труднощів, повага до особистості, сприятливий мікроклімат сім’ї та класного колективу будуть сприяти розвитку стабільності та попередженню тривожності школярів.

 

5.12. 2016 р.

 

 

Поради психолога

Посміхайтесь!

Пропонуємо розгадати загадку: «Вона немає ціни. Вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи тих, хто її дарує. Вона продовжується одну мить, пам'ять же про неї часто збері­гається надовго. Немає таких багатих, які могли б прожити без неї, і немає таких бідних, які б не стали багатші її милістю.

Вона створює щастя в домі, атмос­феру доброзичливості у справах і слу­жить паролем для друзів.

Разом з цим її не можна купити, випросити, позичити чи вкрасти, бо вона являє собою таку цінність, яка не принесе ніякої користі, якщо тільки не буде йти від чистого серця».

Так що ж це? Звичайно ж, по­смішка! Тож поговоримо про посмішку .

Вчинки красномовніші за слова, а посмішка означає: «Ви мені подобає­тесь. Ви робите мене щасливим. Я ра­дий вас бачити». Я кажу про справжню щиру посмішку - посмішку, сповнену сердечної доброти, що йде з глибини душі, посмішку, яка високо цінується в людських стосунках.

Що можна порадити, якщо ви не відчуваєте бажання посміхатись? Спро­буйте змусити себе: якщо ви наодинці, наспівуйте якусь веселу пісеньку, зга­дуйте приємні хвилини вашого життя, коли ви чудово повеселилися у товари­ша на іменинах, коли ви добре відпов­ідали біля дошки і одержали заслуже­ну п'ятірку, коли вам посміхнулася дівчина, яка вам симпатична, і погоди­лася піти з вами в кіно . Поводьтеся так, як ніби ви вже щасливі, і це приве­де вас до щастя!

Щоразу, коли виходите з дому, на­беріть бадьорого вигляду, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, «пий­те» сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередити­ся на думці про те, що вам хотілося б здійснити, намалюйте в своїй уяві образ симпатичної і достойної людини, якою вам хотілося б стати. Підтриму­ваний вашою думкою, він буде щохви­лини перетворювати вас саме в таку особистість!

Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!

Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмос­феру доброзичливості в спілкуванні.

 

Тільки ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості. Адже, якщо ви здатні зав­жди посміхатися життю, життя завжди посміхнеться вам!

 

29.11.2016 р.

 

 

Поради психолога

Пам'ятка батькам обдарованих дітей

• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагай­тесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій твор­чий імпульс.

• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелекту­альному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має ви­ходити за межі пристойного.

• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб ви­разити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

 

15.11.2016 р.

 

 

Добро не лежить на дорозі, його випадково не знайдеш. Добра людина в людинивчиться.

Ч.Айтматов.

 

Коли твориш добро, сам відчуваєш якесь радісне задоволення та природну гордість, яка є супутницею чистого сумління.

М.Монтень

 

Що людина розумніша та добріша, то більше вона помічає добра в людях.

Б.Паскаль

 

 

31.10.2016 р.

 

 

 

 

 

 

"...Там де ми зустрічаємося з життєвими явищами, які представляють два аспекти, фізичний та психічний, природно виникає питання про те, у якому відношенні перебувають ці аспекти один відносно одного" 

                                                                                                                                                         Вільґельм ВУНДТ

"Твої погляди стануть ясними лише, коли ти можеш поглянути у твоє серце. Хто дивиться назовні, мріє; хто дивиться всередину, прокидається"

                                                                                                                                                         Карл Ґустав ЮНҐ

 

 

Виховання без покарань формується з декількох принципів.

 

1. Визнання унікальності дитини, її бажань, почуттів і потреб. Замість того щоб лаяти і кричати, батьки повинні замислитися над причиною поганої поведінки дитини

2. Повага цінностей дитини. Батьки повинні зрозуміти, що діти мають право на помилки, можуть мати власну думку, навіть якщо вона буде помилковою. Такий підхід допоможе сформувати у дитини власну систему цінностей, навчить її аналізувати, дитина зможе знаходити свої помилки і виправляти їх.

Щоб підвищити ефективність виховання без застосування насильства, батькам доведеться навчитися визнавати свої помилки і розуміти, що досконалих людей не існує і вони - не виняток.

3. Любов до своєї дитини. Дуже важливо показувати дитині свою любов, незалежно від того, скільки їй років, висловлювати її за допомогою тілесних дотиків - поплескувань, обіймів і т.д. Любов зіграє велику роль у вихованні дитини. Вже в майбутньому їй стане легко спілкуватися з оточуючими та знаходити собі друзів.

4. Встановлення загальних правил у родині. Складіть список правил, які зобов'язані дотримуватися всі члени сім'ї, і постарайтеся донести їх до дитини. Слід пам'ятати, що суперечності будуть дезорієнтувати дитину, перешкоджати формуванню самоконтролю, а найголовніше розвивати небажану поведінку. Вона може стати підлабузником і прагнути до нечесних вчинків.

5. Хороший приклад. З моменту народження і до підліткового віку батьки є для своїх дітей своєрідним авторитетом. Саме тому варто скористатися таким становищем і передати своїй дитині частинку своєї поведінки і знань. Ви не зможете прищепити своїй дитині любов до читання, якщо вона буде бачити вас сидячими перед телевізором, за переглядом улюбленої передачі. Ви не навчите дитину поважати старших, якщо самі допускаєте безсторонні висловлювання на адресу сусідів по сходовому майданчику і вчителів.

6. Відмова від агресії. Якщо батьки стануть вести себе агресивно по відношенню до дитини, коли вона почне вести себе неналежним чином, наприклад, забирати іграшки у інших дітей, рвати і розкидати речі, вони доб'ються того, що дитина всіма силами почне уникати їх контролю і остаточно вийде з під спостереження . Якщо у дитини не вистачить терпіння і її психіка не зможе витримати такого натиску, вона може перетворитися на людину, яка ніколи не проявляє характер і ініціативу

7. Системність і послідовність. Якщо ви виконуєте правила сьогодні, то завтра і після завтра це також треба робити.

8. Винагороджувати дитину за добрі діла, помічати її успіхи, допомагати при невдачах.

Усім батькам, які хочуть виховати ввічливу і впевнену в собі дитину, доведеться розвивати в собі незвичайне терпіння і самодисципліну. Тільки при такому підході можна домогтися бажаних результатів.

 

 

 

 

        Рекомендації для батьків щодо запобігання само ушкоджень у підлітків

 

  1. Поважайте дитину, цінуйте в ній особистість, зважайте на її думку, інтереси, потреби.
  2. Коли скандал між вами і дитиною вже розгорівся, зумійте зупинитися, змусьте себе замовкнути, навіть якщо ви тисячу разів маєте рацію.
  3. У стані афекту підліток є вкрай імпульсивним. Та агресія, яку він виявляє щодо вас, миттєво обернеться проти нього самого. Будь-який гострий предмет, що потрапить під його руку, ліки у вашій аптечці, підвіконня у вашій квартирі – все стане реально небезпечним, загрозливим для його життя.
  4. Не кричіть! Не розпускайтеся! Не ображайте дитину! Адже дитина дійсно може подумати, що ви її ненавидите. Вона буде в розпачі, а ви, глухий від власного галасу, її крику про допомогу не почуєте.
  5. Вчасно намагайтеся помітити в дитині депресивний стан, завжди чесно кажіть їй про велику цінність життя.
  6. Рятуйте дитину від самотності.
  7. Розширюйте коло спілкування своєї дитини.
  8. Довіряйте дитині, сприяйте виникненню відвертих розмов між вами.
  9. Пам’ятайте, що в суїциді дитини майже завжди винен дорослий.
  10. Своєчасно звертайтеся за консультацією до психолога, дзвоніть за телефоном довіри.

30.09.2016 р.

 

 

Графік роботи

практичного психолога

Іларіонівської неповної середньої

загальноосвітньої школи

на 2016-2017 навчальний рік

 

Дні тижня

Інтервали робочого часу

з

по

Понеділок

 

7 30

 

 

15 30

 

Вівторок

 

16 00

 

 

17 00

 

Середа

16 00

 

17 00

 

Четвер

7 30

 

15 30

 

П'ятниця

 

14 00

 

 

16 00

 

 

                                                                                                       Практичний психолог

                                                                                                   Рєзнікова Олена Миколаївна

31.08.2016 р.

 

 

 

Поради батькам

щодо підтримки дитини

в період адаптації до школи

 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її  внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

  • Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна,  не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
  • Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
  • Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
  • Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
  • Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
  • Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
  • Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

 

Пам'ятайте:

  • Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини  - фізичне і психічне.
  • Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що  трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте:  ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в  неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про  створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити  стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у  дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

 

 

Поради батькам

щодо  режиму дня першокласника

Дитина пішла в перший клас. Ця радісна і хвилююча подія спричиняє певні труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов'язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати режим дня школяра.

Ось орієнтовний режим дня  учня першого класу.

 7.00—7.30 — пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка;

7.30—7.50 —   сніданок;

7.50—8.15 —   дорога до школи;

8.15—12.30 — заняття у школі;

12.30—13.00 – повернення зі школи;

13.00-13.30  –   обід;

13.30—15.00 — післяобідній відпочинок;

15.00—16.00 — перебування на повітрі;

16.00—17.30 — читання, ігри, розваги

17.30—19.00 — перебування на повітрі, заняття в спортивних гуртках;

19.00—20.30 — вечеря, заняття улюбленими справами;

20.30-7.00 -  сон.

 

Поради батькам щодо обладнання робочого місця першокласника

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або полиці для книжок. Меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола — 55—65 см. Якщо в сім'ї двоє дітей,  кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Важливим є забезпечення правильної пози під час сидіння.

Відстань від очей до предметів, які він розглядає, має становити 30-35см. Книги піднімають за допомогою підставки.

Важливо привчати дитину підтримувати на робочому місці порядок. Кожна річ повинна мати своє місце.

Як домогтися виконання дітьми згаданих вище вимог? Не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх: "Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і не сутулишся. Молодець!"

 

Поради батькам

щодо правильної організації відпочинку дітей

Загальна стратегія відпочинку — зміна діяльності, зняття втоми за певний проміжок часу, позитивні емоції.

Організовуючи відпочинок дитини, зверніть увагу на такі моменти:

1. Відпочинок між заняттями в школі

Відпочинок між заняттями в школі та приготуванням домашніх завдань дітям потрібен, адже в школі вони витримують велике розумове і фізичне навантаження.

2. Сон

У системі відпочинку дитини найважливіше місце посідає повноцінний сон. Це поняття складається з достатньої тривалості і глибини сну, дотримання певних гігієнічних умов.

3. Скільки необхідно спати дитині?

З життєвого досвіду добре відомо: чим молодша людина, тим більше вона спить. Сон потрібен для нормального функціонування організму. Гігієністи пропонують такі норми сну.

 

Вік

(у роках)

 

Тривалість сну (в годинах)

 

ніч

 

день

 

6

 

11-12

(якщо не спить удень)

 

1,5-2

(протягом року)

 

7

 

11

 

1,5-2

(І-ше півріччя)

 

8-9

 

11-10.30

 

-

 

10

 

10.30-10

 

-

 

 

 

Зменшення тривалості сну в дітей 6-7 років призводить до порушень у центральній нервовій системі. Діти стають млявими, важко сприймають навчальний матеріал, а інколи навпаки, збуджуються, капризують. При збільшенні тривалості сну до рекомендованої норми ці негативні явища зникають.

Глибина сну залежить від умов, у яких дитина спить. Рекомендується вкладати її в один і той же час та дотримувати "ритуалу сну".

Якщо дитина погано засинає, батьки повинні з'ясувати причину та усунути її, заспокоїти дитину, запевнивши її, що вона обов'язково засне, якщо мовчки буде повторювати: "Я обов'язково засну". Або запропонувати старий спосіб - порахувати до 20, 50, 100. Якщо ж ці поради не допомагають, треба звернутися до педіатра.

4. Відпочинок у вихідний день

Він допоможе усунути 4 "дефіцити": руху, свіжого повітря, спілкування з природою та батьками. Зніме втому за тиждень.

Одноденний туристичний похід, прогулянка до лісу, річки, збирання грибів та ягід, сімейний похід на лижах - це найкраще, що можна порадити на вихідний. За несприятливих погодних умов добре відвідати музей, театр, зайнятися рукоділлям, почитати книгу.

5. Канікули

          Їх радимо спланувати так, щоб вистачило часу на чотири справи:

  • активний відпочинок на свіжому повітрі;
  • допомога родині та участь у суспільно корисних справах;
  • читання книжок;
  • розваги.

Діти можуть підніматися вранці на 1-1,5 години пізніше, але лягати не пізніше 21.00.

Раціональне чергування навчальних занять та відпочинку, дотримання гігієнічних рекомендацій допоможе зберегти працездатність дитини та її здоров'я.

 

Поради батькам

щодо зняття в дітей психологічного напруження

У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку (як вважає В.І.Шахненко) є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше,  до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись  хворобливості та хвилювання.

2. Фізичні навантаження

Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

(Матеріали для бесід  дібрано за порадами В.І.Шахненка).

10. Гра

Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників,  оскільки це діяльність, без  якої  дитина шести років нормально жити і розвиватись не може. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість  забезпечити  необхідні для розгортання справжньої гри умови. Йдеться про ініціативу, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому  батькам  учнів першого класу доцільно подбати про те, щоб у вільний від шкільних занять час діти достатньо гралися.  Чим більший вибір ігор, тим  легше  розкрити  індивідуальні  можливості  й обдарування кожної  дитини, створити оптимальні умови для її  повноцінного розвитку. 

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, поведінку уявних персонажів, їхнє  ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми,  на чуттєвому рівні прилучається до культури  середовища,  що її оточує. Другий фактор, яким  зумовлюється виховний вплив творчих ігор, – реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості,   засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.